ESCAPISM x Lizzy

Єлизавета Снісар або, як ви можете знати її по інстаграму, Lizzy – піарниця. Наразі Ліза відповідає за піар та комунікації українського бренду COOSH, однак перед цим Ліза пройшла багато всього для досягнення успіхів у індустрії. Як раз про це ми з нею і поговорили в новому інтерв'ю для #talktoescape : шлях від телеканалу до піару, pr-стратегія COOSH, філософія бренду та внутрішня кухня індустрії, нові комунікаційні стратегії та де Ліза бачить себе у майбутньому. Enjoy!

• Пропоную одразу до діла. Почнемо, мабуть, з найпростішого питання (хоча, можливо, воно найскладніше): розкажи, хто ти така?

• Ой, це реально одночасно і найпростіше, і найскладніше. Якщо почати з професійного погляду, то я працюю у PR. Є багато визначень цього слова. Можна казати: PR-спеціаліст, піар-менеджерка, піар і комунікація і все решта. Але я себе звела до маленького поняття піарниця.  Це слово охоплює дуже багато завдань! Я працюю піарницею у сфері моди. та роботою з інфлюенсерами, медіа, івентами, прес-паками, кризовою комунікацією, текстами тощо.

• Так ти тепер все!

• Так, ха-ха. Взагалі моя робота крутитися навколо pr-текстів. Я кожен день щось пишу. Це можуть бути відповіді, запити або релізи!

• Клас! Слухай, ти залетіла до нас з професійною історією! Але навіть не представилась…

• Ой, так! Мене звати Єлизавета Снісар! І я піарниця, виходить. 

• Приємно, ха-ха! Розкажи, як ти взагалі прийшла до PR?

• Я зараз обертаюся і думаю, що якби мені хтось розповів, як я до цього прийшла – я б не повірила!  Я пам'ятаю цей період, коли тобі 20 років і ти вже закінчуєш універ, але ти також вже хочеш десь працювати, десь щось починати. Ти дивишся на того, у кого вже вийшло, а не розумієш як вони це зробили. Історії успіху звучали як казка: “та я там туди-сюди, зустріла когось, познайомилась, домовилась”. Я думала, що так не буває і в мене ніц не вийде! Але взяла себе в руки. Почалось все з курсів фешн-журналістики, до речі. 

• О вау, розкажи про цей курс! Хто вів?

• Ой, там були різні люди зі сфери: Роман Тимофєєв та головна редакторка Cosmopolitan на той час. І там, як і у всіх курсах, обіцяли, що ось “після проходження ми найкращих візьмемо стажуватись в редакцію.” Ну я ж була впевнена, що мене 100% візьмуть! Бо я дуже цього хотіла. Після завершення, нічого нікуди не пішло. 

• Прикро!

• Так! І я думаю, що ж далі робити? Тоді я, до речі, вже працювала на телеканалі редактором. Але вирішила кидати! Я просто звільнилася в один день. У мене був план: я звільняюсь з роботи, проходжу курс, і мене зразу беруть на класну роботу мрії. Життя не таке просте, як виявилось.

• Казки не сталось?

• На жаль, ні. І я десь пів року просто нічого не робила, нічим не займалась, у мене не було грошей – нічого. Я просто постійно шукала роботу. І ось, в одному телеграм-каналі натрапила на вакансію у бренд OMELIA. Вони шукали помічника з маркетингу. Мені підходили умови, тому що вони навіть розглядати кандидата без досвіду.

• Мрія студента!

• Отож! Я  подалась. Я серйозно підготувалась до співбесіди, яка пройшла в кафе за кавою та круасаном! Ми одразу почали працювати. Однак, співпраця зупинилась через два місяці через скорочення персоналу. На той момент це був маленький бренд, тому випала я. Мені було дуже прикро. Але руки я не опустила та почала працювати в INTERTOP. Хочу сказати, що це дуже класна компанія і я там отримала неоціненний досвід у копірайтингу. Це було наче вже те, що я хочу, але трохи не те! І в один черговий вечір мені пишуть з OMELIA, що зараз вони шукають піарника! Це знов було попадання! Я повернулась в бренд вже під іншим статусом, але також продовжувала працювати в INTERTOP. Це був насичений період. 

• Важко було працювати у двох компаніях?

• До речі, ні. Я якось не згадую, що мені було важко. Я була постійно у русі та це мені подобалось. Я дуже цього хотіла, я розуміла, що зараз такий період. Це був шанс і я працювала на максимум! Паралельно проходила курс в Public Kitchen!  Тому було дуже класно, що я отримувала знання теоретичні на курсі та могла одразу їх використати на практиці. Будь-який курс без практики – вода. Коли ти приходиш працювати в якусь компанію, там все по-іншому, все відрізняється. А я мала можливість теорію зразу переносити на практику! Після цього курсу я вже перейшла у піар на 100% та почала працювати з іншими брендами. Згодом я познайомилася з Аліною Френдій. Минулої весни вона покликала мене працювати в COOSH! Ось, якось так.

• Якось так, туди-сюди, хахаха? 

• І я про це! Думала це казка, а це виявилась просто тяжка праця, яка потім виглядає як легкий шлях!

• Вибач, а вищої освіти в піарі ти не здобувала?

• Здобувала!

• А чого не згадуєш? Я подумала в тебе тільки курси!

• У мене взагалі дві вищі освіти. Я їх здобувала паралельно. Перша – це державна служба, публічне управління та адміністрування. А друга – реклама і зв'язки з громадськістю.

• У тебе весь набір! Однак, питання тоді інше: що було ефективніше – курси чи вища освіта? У мене є одна подруга, яка працює в PR. Ми з нею навчалися в одному університеті, вона, як рази таки, на PR, я на журналістиці. Так вона пройшла курс на одній освітній платформі, і сказала, що отримала більше досвіду на курсі, ніж в університеті. 

• Розумію! Чому я так не згадую про університетську освіту? У мене вона є, я працюю за професією. Але чи дали мені там знання, щоб вони б зараз мені допомагали – ні. Я пам'ятаю, що там були якісь предмети, “Робота в рекламному агентстві”. Чи знаємо ми сьогодні рекламні агенції? Питання риторичне. Воно все було якесь застаріле,  формату зима-літо 2010 року. Зараз вже зовсім по-іншому. Мені здається, якщо навчатися, то навчатися у того, хто зараз практикує зараз. Бо воно все змінюється. Піар, який був три роки назад і зараз – це вже дуже різні речі.

• Університетська освіта не встигає за темпом світу? 

• Можливо. Там дали базу. І все. PR-знання треба здобувати на практиці. Навіть зараз я дивилася лекції, "яким буде PR у 2025 році": там вже воно відрізняється від того, що ми маємо зараз!

• Так, звичайно, все розвивається. Ти почала з OMELIA, але розкажи про інші бренди, з якими співпрацювала!

• Після OMELIA я ще також якийсь час працювала в Public Kitchen, до речі. Це було буквально декілька місяців, типу стажування. Потім були морські капелюшки Eromin, Juna і COOSH. Зараз я також надаю консультації різним українським брендам, які тільки починають або взагалі хочуть розібратися, чи потрібен їм піар.

• Супер! Наразі ти працюєш тільки з COOSH? Чому зупинилася саме на цьому бренді? 

• Я зрозуміла, що мені краще зосередитись на одному проєкті й працювати там на фулл-таймі. Тому що формат роботи, як в агенції – не моє. Там за тобою закріплено 4 бренди, і ти розриваєшся між ними. Я люблю зосередитись на чомусь одному. COOSH – це набагато більший бренд, набагато більші ресурси та можливості. І тим паче коли я працювала в різних брендах, я зосереджувалася на COOSH. У результаті, ми поспілкувалися з Аліною, обговорили формат роботи і я звільнилася з інших брендів. На початку я займалась тільки піаром, а зараз я відповідаю ще за комунікації. Тобто всякі відгуки, описи, копірайти – це я. 

• Ти для мене насправді уособлення бренду COOSH. Як би ти його описала? 

• COOSH – це елегантна та виважена, не кричуща, історія. Ми йдемо своїм шляхом, потихеньку, помаленьку, ми чітко рухаємося в одну сторону. Ми не розпилюємося на тренди, які зараз є. Ми вже зрозуміли, що краще робити свою історію і тоді люди, яким це відгукається, обов'язково знайдуться! 

• COOSH – це така потрібна база, мінімалістична. Та й одночасно – це не тільки база! Наприклад, на Ukrainian Fashion Week дуже багато людей були в COOSH! І в цьому унікальність! Мені здається це крутим, що ти можеш одну ту саму сукню винести й на Ukrainian Fashion Fashion Week і просто піти в кафешку. А яка взагалі у вас філософія, крім цього мінімалістичного підходу?

• На кожен рік ми прописуємо свої направлення, обираємо, що ми транслюємо. У 2024 ми взяли направлення на mental health! Ми зробили колабу з Mindly, там, де продавали mental support светр. На наступний рік ми обрали “цілісність”. Минулого року ми збирали свою аудиторію. І тепер ми цілісні в цьому, ми звужуємося. Почали ми з нового логотипа. Він показує те, що COOSH був, умовно, різний з п'яти літер, і тепер він зібрався в одну цілісну картину! Це теж є частиною твого ментального здоров'я і цілісності як людини. 

• Логотип – це прям круто. По логотипах ми впізнаємо бренди. Коли я побачила ваше оновлення, я справді подумала, що це один з найкращих кроків, які ви робили!

  
  

  

  
  

• Ми довго йшли до цього. Його розробляли з дизайнерами, там було декілька варіантів. Довго обирали саме цей. Я вважаю, що результат класний! Далі він буде більше додаватися і на речі, і на пакування, і на листівки. Чим більше буде його видно –  тим більше у людей буде створюватися асоціація! Плюс, це додає трошки лоску! 

• Так! З логотипом у вас починає змінюватися естетика одягу. Ми вже побачили лонгслів та лофери, який ви представили з логотипом, там вже інший вайб. На рівень вищий. 

• Зовсім-зовсім!

  
  
  

  

  
  
  

• Ти своїми відповідями вже наперед відповідаєш на мої наступні запитання! Я хотіла поговорити про колаборації COOSH. Влітку у Києві пройшла ваша колаборація з кафе Honey. Чому ви обрали саме Honey як партнера? Ось як стався метч між COOSH і Honey, кафе на Золотих, які всі кияни дуже люблять? Чому вони? І чому мочі?

• Загалом, при будь-якій колаборації, найголовніше – збіг у ваших цінностях. Тобто, умовно, ми не могли зробити колабу з перепічкою. Хоча перепічка дуже класна, і всі її люблять, і це топовий бренд, але треба, щоб у вас плюс-мінус збігалося бачення і те, куди ви йдете! Мочі, бо це японський десерт. Японці – дуже врівноважені, спокійні, від них йде вайб, я не знаю, цих самих мочі! Це дуже нам підходить! І ще через те, що це не банально. Морозиво вже всі зробили, тортики вже всі зробили. Ми не можемо робити щось просте. Особливо після фотобудки! Зараз дуже актуально робити брендові штучки: автомати, колеса фортуни. Всі це підхопили! 

  
  
  

  

  
  
  

• Зрозуміли, що людям все подобається. 

• Так, люди дуже класно на це реагують! Особливо коли це безкоштовно, якщо чесно!

• COOSH – це не тільки про колаборації, а ще й про івенти. Нещодавно у вас у Львові пройшов СOOSH Club. Що це взагалі таке?

• Ідея СOOSH Club виникла з того, що ми провели один з перших великих корпоративів для команди. У нас є магазини у Львові, Тернополі, Києві, і зараз вже в Одесі. Тоді всі дівчата в різних містах пішли разом на йогу. Ми це опублікували, щоб показати, як ми підтримуємо наш тімбілдинг і спілкування всередині команди. Після цього, ми отримали дуже багато коментарів, типу, “ми хочемо з вами”, “а ви зробите таке для нас?”. І ми такі, хм! Якщо є запит – чому б і ні? Ми далі почали розкручувати цю тему і зрозуміли, що ці всі класні прес паки, подарунки, івенти робляться для дуже вузької кількості людей. Це для інфлюенсерів, для медіа, все. Тобто, звичайні люди, звичайні клієнти туди не допускаються. Зі сторони клієнта ти просто бачиш: ага, бренд робить те-те-те.  Однак, на ті ж івенти приходять тільки редактори, тільки інфлюенсери, яких запрошують! Всі гарненько дуже посиділи, всі гарненько дуже поїли, поспілкувалися і все. А для клієнта що? Ти приходиш в магазин, тобі кладуть листівочку, тобі її запаковують і все. Ці всі прес паки, ти їх бачиш тільки в сторіс. І тому, ми зрозуміли, що це не діло. З цього виплило, що ми хочемо залучати наших клієнтів. Тому що без клієнтів, бренду, вибачте, немає.

  

  
  

• Звичайно, зараз дуже підіймається попит на клієнтоорієнтованість. Якщо не помиляюсь, нещодавно Louis Vuitton вивозив своїх клієнтів на яхту. Вже BoF писали, що “час інфлюенсерів добігає кінця” і “клієнти – головний таргет бренду”. Не те, що інфлюенсери нікому вже не потрібні, але логіка в тому, що було не погано б залучати й клієнтів: робити івенти для клієнтів, запрошувати їх на покази, на якісь пресконференції. З погляду PR – це правильно. Я працюю в індустрії, але якщо я дивлюсь, як інфлюенсери на якомусь івенті, а мене, як клієнта, там нема – сенс? Я певне захочу купити те, що ви там показали. Але буде більш ефективно, якщо я це побачу в живу під час гарної події.

• Так це відбувається, бо люди стали відхиляти завісу внутрішньої кухні. Вже зрозуміло, що якщо інфлюенсер відкриває перс пак, це або реклама або колаборація. Клієнтам вже все зрозуміло і немає такої віддачі, яка була  раніше. 

• О так! Якщо ти підписаний на 10 блогерів-інфлюенсерів з Києва і в один день у всіх виходить одна й та сама сторіс – всім все зрозуміло.

• Ха-ха, Ми з тобою це бачимо, бо ми розуміємо, як воно працює зсередини. Однак, відверто, і для людей не з індустрії це вже не здивування. Вони розуміють, що це реклама. І довіра до великих блогерів, мільйонників також знизилась. Всі знають, що все, що вона показує – це реклама. Якщо так подумати, то найголовніші амбасадори кожного бренду – це їхні клієнти. У першу чергу ЇХ треба закликати й підтримувати, щоб вони залишалися з вами. Бо, по факту, окрім класного товару, чому вони залишаються з вами? Їм подобається і цю зацікавленість треба утримувати.  Так я до чого, з цих роздумів і виникла ідея СOOSH Club. Перший був у Києві. Ця подія була для клієнтів, які досі з нами! 

• І які теми у вас на цих івентах? У вас їх було вже два, правильно, у Львові та у Києві? 

• Так, було два СOOSH Club, де ми збирали букети. Ми взагалі хотіли б так, що одна тема пройшлась по всім містам, де ми представлені. Тобто Київ був, Львів був, значить ще залишилась Одеса і Тернопіль.

  
  
• 

  

  

  Коротше, Тернопіль і Одеса, готуйтесь, до вас їде СOOSH-клаб! У вас все дуже чітко пропрацьоване у компанії, це надихає. Але перейдімо трошки до тебе. Розкажи, чи взагалі впливає твоя робота, бренд, в якому ти працюєш, на твій особистий стиль? 

  
  
  
  

• Коли я тільки починала працювати, скажу відверто – я нічого не купувала в COOSH. Мене якось це не цікавило. Я собі працюю, одягалась, як і одягалась до цього. Зараз натомість у мене все більше одягу саме COOSH! Не знаю, чи можливо я вже трошки більше підлаштувалась під бренд чи він під мене! Однак, певне це і не впливає одне на одне. З усім тим, зараз в мене набагато більше речей. Сумка Burma, на приклад, це взагалі топова річ!

• Це мрія!

• 

  

  

  Я її кожного дня таскаю. Також сукні, боді. Я нещодавно також думала, а чому раніше мені нічого не подобалось? А зараз навпаки. Я прийшла до висновку: це через те, що я працюю всередині й бачу скільки сил, старань і ресурсу віддається на те, щоб зробити цей одяг. У кінцевому результаті ти просто бачиш ковтинку, джинси та все. А коли ти розумієш, скільки всього пройшло до цього, що ці дизайни були придумані ще вісім місяців назад, скільки семплів було перероблено… Ми відкрили своє власне виробництво у Тернополі, там є експериментальний цех, тому це ще додає один плюс до цінності одягу в цілому, навіть на особистому рівні сприйняття. Через ці всі pr-активності, через маркетинг-активності, ми бачимо, що це не просто десь закупили, щось пошили й так далі. Це все робота багатьох людей, не тільки дизайнерів. PR, конструктори, дівчата-консультанти в магазинах та онлайн…. Це велика машина, яка отак трошки по трошки свій відсоток вкладає в те, щоб навіть люди купили найзвичайнісіньку білу футболку. У неї вкладено дуже багато всього. Хоча мені здається, що мій стиль все ж таки трохи відрізняється від COOSH. Я люблю щось яскраве. 

• Ти - rock-n-roll, Ліз! 

  
  
  

  

  
  
  

• Так, так! Зараз такий час, що люди проявляються. Умовно, я працюю в COOSH – це не означає що я повинна ходити вся в COOSH або в такому стилі. Я працюю там через свої професійні навички, а не через те, як я виглядаю.

• Я можу сказати, що у тебе дуже крутий стиль. Так, він вирізняється від естетики COOSH, бо COOSH – це скандинавський мінімалізм, а ти такий трошки Берлін! Але при цьому всьому, знаючи, що ти працюєш COOSH, я ніколи не сказала б, що це дивно, що ти працюєш в COOSH. Розумієш? Немає такої кардинальної розбіжності у вайбі. Це класний метч. 

• Знаєш, у нас вся команда розкинута по різних містах, бо головний офіс знаходиться в Тернополі; там і виробництво, і склади, і все, і частина офісу.  Наша директорка з маркетингу в Києві, я вже в Берліні. Тобто навіть умовно немає моментів, щоб ми всі отак зустрілись і якось проводимо свій робочий час чи працювали разом. Ми всі вдома загалом, працюємо онлайн, тому ти проявляєшся тільки коли кудись виходиш. І звичайно, у всіх це проявлення – різне. Але на роботу це не впливає.

• Це супер! Ну що, прийшов час контрольних питань! 

• Давай!

• По-перше, які в тебе професійні цілі на найближче майбутнє?

• В принципі, всього, чого можна досягнути в піарі в Україні – це вже зроблено. Тому що ми робимо класні івенти, нас знають, люблять інфлюенсери, медіа підтримують. Далі на українському рівні можна тільки підвищувати якість того, що вже є. Наступний крок – закордонні ринки. У нас вже є деякі співпраці з дівчатами! Якщо говорити про мій особистий професійний ріст, я б хотіла підвищувати свій вплив. Хочеться такого інфлюенсу: ось якби я сказала “це класно”, то всі у це повірили, просто, бо я це сказала. Прагну досягти такого особистого бренду і рівня особистої думки, щоб навіть якщо це якась фігня, але умовно я це зробила, то все одно люди скажуть, що це класно, бо це зробила Ліза і команда COOSH! Отака в мене мрія! Це скоріше до особистого бренду і до величини особистості відноситься. Але я розумію, що це просто напрацьовується часом і досвідом!

  
  
  

  

  
  
  

• Дуже круто сформована ціль, тому думаю вона досягнеться в будь-якому разі! 

• Стараємось!

• Останнє питання! Мій канал називається ESCAPISM, що перекладається з англійської, як втеча від реальності. Я цим займаюсь дуже часто. Чи ти escape [втікаєш] від цього світу? Бо я думаю всім нам, цей ескапізм, іноді та потрібен!

• Я впевнена що потрібен! Особливо якщо брати моду, яка дуже швидкоплинна. Ти наче не встигаєш за цим всім. І це дуже погано. Я вважаю, що обов'язково варто робити такі ескейпи від світу. Треба трохи повертатись до того, з чого ти починав, повертатись до того, яка твоя мотивація взагалі. Тобі це все, щоб що? Щоб доказати комусь? Чи тобі особисто це потрібно? Розставляти правильно пріоритети. Бо, скажу чесно, робота не на першому місці в мене абсолютно. У мене на першому місці це я, мій спокій в голові. Тому що якщо я буду crazy, то від цього нікому не буде добре.

• Це моє мото. “Я Я Я”.

• Так, дійсно. Я в один момент зрозуміла, що ці всі роботи, навчання і це все – воно нікуди не дінеться. Якщо в якийсь момент моє ментальне чи фізичне здоров'я буде страждати від цього – стоп. Звертайтесь більше до себе, пам'ятайте, навіщо це все! Треба втікати кудись у будь-який спосіб, у вашу улюблену книгу, фільм чи у просту прогулянку. Бо потім ти сидиш вигорівший і думаєш: “А воно було того варте?” Вибір кожного, але робіть ескейп з реальності, це дуже важливо. Будь-як, відволікайтесь від буденності. Я це часто роблю.

• Цю цитату ми поставимо в рамку. Друзі, escape [у моду] частіше. Дякую тобі за розмову.

• І тобі дякую!